За часів Запорожжя в двох верстах від села між лиманами у лісу на низькому місці знаходився Нехворощанський монастир.
У 18 сторіччі село Чернече було у Протовчанській паланці. Нехворощанський монастир існував вже наприкінці XVII ст., коли на його місці знаходилася каплиця, при якій жив якийсь інок. Після Полтавської битви 1709 ігуменом Феодосієм Нестеровичем збудовано церкву.
Монастир закрито 1799 року після повалення Запорозької Січі. Натомість дослідник монастирів Василь Зверинський подає як дату закриття монастиря 1786 рік. Від нього лишилося дві церкви — Св. Миколая і Успенська.
Монастирську Успенську церкву перенесено до села одразу після скасування монастиря, побудувавши на новому місці нову будівлю.
Цікаво, що нині територія, на якій стояв Нехворощанський монастир, на лівому березі р. Орелі, одночасно відноситься до Січеславської області і до Полтавської єпархії.
1886 року слобода Нехворощанська Чернеччина була центром Чернеччинської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 3224 особи, нараховувалося 620 дворів, знаходились волосне правління, православна церква, відбувалось 4 ярмарки на рік.
22 грудня 2019 року створено Чернеччинську сільську об’єднану територіальну громаду.
